2.1 Особливості педагогічного коллективу Розробка проблеми цілей виховання, формування дитячого колективу, у вітчизняної педагогічної науці ініціювала пошук оптимальної моделі педагогічного колективу, його саморозвитку і саморуху. У. А. Сухомлинський зазначав, що педагогічний колектив кожної конкретної школи має свої особливості. Обмін досвідом повинен приводити немає копіювання роботи тій чи іншій школи, а для оцінювання ідей концепцій її діяльність. Педагогічний колектив вчителів є частиною громадського колективу, куди входить складовою учнівський колектив. За всього відповідність ознаками будь-якого колективу педагогічний колектив школи той час має і специфічні особливості. Головна відмінна риса педагогічного колективу полягає у специфіці професійної діяльності, приміром у навчанні й фізичному вихованні підростаючого покоління. Ефективність професійної діяльності педагогічного колективу визначається найвищим рівнем педагогічної культури його членів, характером міжособистісних відносин, розумінням колективної безпеки й індивідуальної відповідальності, ступенем організованості, співробітництва. Педагогічні, виховні за своєю сутністю, колективи навчальних закладів дають учням початкове уявлення про колективі дорослих, про систему взаємин у ньому, про діяльність. Ця обставина стимулює педагогічний колектив до самоорганізації, постійному самовдосконалення. Педагогічна діяльність колективу вчителів відбувається у тісній взаємодії зі колективом школярів. Рішення педагогічних завдань залежить від цього, якою мірою як і використовується виховний потенціал учнівського колективу. У категоріях науки управління і підходу педагогічний колектив є керуючої системою, а учнівський колектив - керованої. Суб'єкт –субъектние відносини, складаються в цьому загальношкільному колективі, найповніше характеризують сучасний стан школи, як виховної системи. Розкриваючи головну особливість педагогічного колективу, слід зазначити поліфункціональність учительській професії. Сучасний вчитель одночасно виконує функціїучителя-предметника, класного керівника, керівника гуртка чи студії, громадського діяча. Вирішуючи свої завдання, педагогічний колектив виходить поза межі школи.Педагогизация навколишньому соціальному середовища - формування педагогічної культури батьків й суспільства загалом - стає невід'ємною функцією педагогічного колективу. Багатьом вчителів характерна активна реалізація дослідницької функції у педагогічній діяльності. Учитель – дослідник сьогодні – це педагог, здатний вийти межі нормативної діяльності, тонко який ловитиме переваги та недоліки педагогічних нововведень, здатний сам освоювати, створювати й впроваджувати нові цінності й технології.

Інша особливість педагогічного колективу у його високого рівня самоврядності. Основні принципові питання життя та зовнішньоекономічної діяльності педагогічного колективу є обговорення різних рівнях управління. Підтвердження цього - діяльність ради школи, педагогічного ради, методичних комісій, громадських організацій. Делегування повноважень із вертикалі рядовим вчителям створює необхідні передумови на формування позитивного громадської думки колективі, розвитку самостійності ініціативи. Зазвичай, функціональних обов'язків членів педагогічного колективу, керівників чітко визначено, посадові інструкції обов'язкові до виконання, відпрацьовані форми контролю та самоконтролю. Однією з особливостей діяльності педагогічного колективу є колективний характер праці та колективна відповідальність за результати школи. Індивідуальні зусилля окремих вчителів, особливо у середній і старшої щаблях навчання, не принесуть бажаних успіхів, якщо де вони узгоджені з його діями інших педагогів, якщо ні єдності дій, вимог щодо організації режиму дня школи, щодо оцінки якості знань учнів. Єдність вчителів може виявлятися в ціннісних орієнтаціях, поглядах, переконаннях, але ці значить, проте, одноманітності в технології школи. Такі педагогічні цінності, як любов до дитини, бажання навчити його, повага до особистості, педагогічне творчість, оптимізм, загальна і також фахова культура, створюють ту базу, де грунтується єдність дій вчителів. До особливостей життєдіяльності педагогічного колективу слід зарахувати також відсутності тимчасових рамок виконання тих чи інших видів педагогічного праці. Це часто причина перевантаження вчителів, нестачі необхідного вільного часу для професійного зростання, в духовному збагаченні. Специфічною особливістю педагогічного колективу є його переважно жіночий склад, і що може не проводити характер взаємовідносин, що виникають у ньому. Жіночі колективи емоційніші, частіше піддаються зміні настроїв, більш конфліктні, ніж педагогічні колективи, яких у значній своїй частині представлені чоловіки. Однак потрібно мати у вигляді, що за своєю природі більш схильні до виховної діяльності, гнучкіші за державні у виборі прийомів та способів педагогічного впливу. Фемінізація педагогічних колективів - проблема нова. Вона тим паче загострилася останніми роками у зв'язку з значним відпливом чоловічої частини педагогічних колективів до інших сфери діяльності, переважно з причин матеріального характеру. Проблема шкільного життя актуалізується останніми роками також у з помітним збільшенням кількості сімей без батьків. Вочевидь, що будь-який брак чоловічого представництва у шкільництві може бути компенсований рахунок залученняродителей-отцов, членів виробничих колективів до виховній роботі в час.

2.2 Організаційне будова (структура) педагогічного колективу

У соціально-психологічному аналізі колективу виділяють формальну (офіційну) і неформальну (неофіційну) організаційні структури. І тут під структурою розуміються щодо стійкі взаємозв'язку між членами колективу. Формальна структура колективу обумовлена офіційним поділом праці, правами і обов'язками його членів. У межах формальної структури кожна людина, виконуючи ті чи інші професійні функції, взаємодіє зі інших членів трудового суспільства до основі певних, запропонованих йому правил. Вчителі, працюють у тому ж класі, керуються освітніми стандартами, програмами, розписом уроків і позакласних занять, нормами професійної етики. Кожен вчитель перебуває у офіційних, ділових стосунки з колегами, керівниками школи. Стосунки між вчителями й адміністрацією школи - директором,завучами – регламентуються посадовими інструкціями і розпорядженнями. Нормальне функціонування колективу, його формальна організаційну структуру залежить від низки умов. Результати колективного взаємодії вчителів визначаються ступенем організації спільної прикладної діяльності у межах формальної структури, координацією функцій, наявністю різноманітних оперативних графіків, системою контрольних заходів над перебігом і результатами навчально-виховного процесу, рівномірним розподілом громадських обов'язків.

Неформальна структура колективу виникає з урахуванням дійсних, Не тільки запропонованих, функцій, виконуваних членами конкретного професійного об'єднання. Неформальна структура колективу є мережу реально сформованих відносин між його членами. Такі стосунки виникають з урахуванням симпатій і антипатій, поваги, любові, довіри чи недовіри, бажання чи небажання співробітництва уряду і спільного пошуку. Така структура відбиває внутрішнє, часом приховане, незрима стан колективу. Новоспечений викладач, зіштовхуючись із труднощами у процесі школи, відповідно до формальної (офіційної) організаційної структурою може звернутися по пораду заступника директора школи з навчальної роботі, а може звернутися і до іншого вчителю, якого вважає кваліфікованим, компетентним фахівцем чи більше об'єктивним, уважним людиною та інших. Неофіційні контакти можуть бути між вчителями з різних причин. У випадку що можуть бути соціальні потреби у спілкуванні, дружбі, любові; й інші - бажання отримати професійну допомогу й підтримку від іншого, більш досвідченого людини; у третій - бажання здобути новий цікаву інформацію; у четвертому - що можуть бути егоїстичні мотиви: бажання підкорити собі іншим людям та інших. Результатом прояви неофіційних взаємин у колективі є такі ознаки, як наявність дружніх компаній, неофіційне думку, поява неформальних лідерів, запровадження нових цінностей, орієнтації й установок особи і ін. На розвиток організаційної структури колективу впливає низка чинників. Розглянемо вплив цих факторів з огляду на специфіку педагогічного колективу. Це насамперед, характерпрофессионально-педагогических завдань, розв'язуваних членами вчительського колективу. Цілісність педагогічного процесу, нерозривна зв'язок навчання і виховання інтегрують діяльність вчителів, класних керівників, батьків, громадськості. Кожен педагог виконує свої конкретні функції, тим щонайменше, він узгодить свої дії з учасниками педагогічного процесу - вчителями, учнями, адміністрацією школи. Своєчасно об'єктивна інформацію про стан справ у школі, у п'ятому класі зміцнює організаційну структуру колективу, об'єднує членів цього. У психологічних дослідженнях (>А.И.Донцов,Р.Х.Шакуров) доведено, що необхідною умовою згуртованості колективу виступає цільове єдність, коли виконання конкретних, приватних завдань підпорядковується досягненню спільної мети діяльності.

У значною мірою організаційну структуру залежить від соціально-демографічних іиндивидуально-психологических особливостей членів педагогічного колективу. Хорошою підвалинами встановлення тісних ділових міжособистісних відносин є високий рівень однорідності (гомогенності) колективу із таких ознаками, як вік, освіту, рівень кваліфікації, професійні цінності. Такі колективи вирізняються високим рівнем згуртованості, організованості. Проте, як раніше, педагогічні колективи досить різнорідні за складом: у яких входять молоді й досвідчені викладачі, мають різний рівень кваліфікації, представники різних статі. Усе це виступає реальною основою до виникнення неформальних груп різної спрямованості. Це необхідно враховувати керівникам школи з організацією і потребу керувати педагогічним колективом. Організаційна структура колективу залежить також від того, наскільки належність до нього задовольняє потреби, інтереси його членів. До чинників, визначальних задоволення, ставляться престиж колективу, наявність друзів, усвідомлення значимості своєї праці у цьому колективі, морально-психологічний клімат, традиції колективу. На характер організаційної структури колективу певний вплив надає його величина. У психології доведено, що у невеликих колективах зв'язок між його членами міцніші, стійкі. У міру збільшення колективу відносини між його членами мають дедалі більш офіційний характер. Чисельність педагогічного колективу визначає характер керівництва ним. У невеличких колективах педагоги добре знають одне одного, відносини з-поміж них відрізняються стабільністю, але у таких колективах обмежені можливості спілкування, взаємного збагачення. У великих колективах складається складна структура взаємовідносин, вони змогли рухливі,емоционально-психологических станів колективу, що відбивають характер взаємин між його членами у процесі спільної прикладної діяльності і спілкування.

З такого розуміння соціально-психологічного клімату, можна його основні функції: Консолидирующая функція соціально-психологічного клімату у педагогічному колективі залежить від зімкненні його членів, у поєднанні колективних зусиль, вкладених у рішення навчально-виховних завдань. Стимулирующая функція полягає у створенні "емоційних потенціалів" колективу, його життєву енергію, які потім реалізується у школи. Стабилизирующая функція забезпечує стійкістьвнутриколлективних відносин, створює необхідні передумови для успішного входження до колектив нових педагогів. Регулююча функція проявляється у затвердженні норм взаємовідносин,прогрессивно-етической оцінці поведінки членів колективу.

У психології виділяються основні показники позитивного соціально-психологічного клімату.

До них належать: задоволеністьчленів колективу своїм обійманням колективі, процесом і результатами праці; визнання авторитету керівників, які суміщають ознаки формальних і неформальних лідерів; мажорне, життєстверджуюче настрій у колективі; високий рівень участі членів колективу, у управлінні, і самоврядуванні колективом; згуртованість і організованість членів колективу; свідомадисципліна; продуктивність праці; відсутність плинність кадрів. Дані ознаки позитивного соціально-психологічного клімату цілком можна застосувати для оцінювання педагогічного колективу. Соціально-психологічний клімат надає позитивне чи негативний вплив на особистість з сформованих у ньому норм відносин для людей. У Київському педагогічному колективі, де співробітництво, взаємодопомога, підтримка й повагу є нормою взаємовідносин, досвідчений чи початкуючий вчитель відчувають радість спільного праці, бажання перебувати у такому оточенні. Саме там, де панує байдужість, формалізм чи тиск, член колективу відчуває емоційну пригніченість, відчуженість, і може бути, відчуває і стресові стану, що веде до їх зниження результатів професійної діяльності, до виникнення конфліктним ситуаціям, переходити на другий колектив. Виконуючи широке колопрофессионально-педагогических обов'язків, кожен вчитель потребує громадське визнання своєї постаті і своєї праці. Позитивні оцінки стимулюють педагогів, негативні - дає підстави перегляду своїх професійних позицій, і переоцінки ставлення до оточуючих, до своєї діяльності. Механізм впливу соціально-психологічного клімату на особистість полягає у наслідування - безпосередньому запозиченні особистістю думок, емоцій іншим людям. Тривала співпраця, симпатії, спільність інтересів істотно прискорюють процес позитивного наслідування.

Поруч із вмотивованим наслідуванням вплив соціально-психологічного клімату колективу на особистість може здійснюватись і на інтуїтивному рівні сприйняття психічних станів іншим людям. У цьому педагог як розуміє і відчуває стан іншого, однак і здатний випробувати такий стан, знайти оптимальне рішення, у ситуації. Друга взаємного впливу полягає у впливі особистості на клімат колективу. Воно визначається соціально-психологічними властивостями особистості, особливостями її психологічних процесів, емоційно-вольовими якостями. Педагоги, які мають почуттям боргу, принциповістю, відповідальним ставленням до діла, дисциплінованістю, товариськістю, добротою, тактовністю та інші позитивними якостями, надають сильний вплив формування позитивного клімату у колективі. І навпаки, егоїстичні, безтактні, непослідовні поведінці члени колективу негативно впливають затвердження позитивного клімату. Загальний клімат у колективі залежить від особистісних інтелектуальних, емоційних, вольових чорт характеру, їх членів. Пізнавальна активність, почуття нового, винахідливість окремих педагогів стимулюють педагогічний колектив до інноваційної діяльності, для пошуку нових технологій та затвердження істинних цінностей. Керівник вчительського колективу із сильною волею здатний повісті у себе інших. І тому якщо інтелект, емоційність, воля членів колективу втілені в педагогічну діяльність, успіх її забезпечений. Основними способами впливу окремої людини на колектив та її соціально-психологічний клімат є переконання, навіювання, особистий приклад. Переконання спрямоване зміну думок, оцінок людей, твердження і правил поведінки у відповідність до тими уявленнями, які має окремий конкретна людина - переконуюча особистість. У процесі навіюваннявідбувається довільне чи мимовільне вплив одну людину іншим чи колектив загалом. З допомогою навіювання у педагогічному колективі створюється настрій, затверджуються ідеї, цінності педагогічної культури. Вона може бути прямим і непрямим, довільним і мимовільним. При прямому, і довільному уселянні мети, зміст, способи школи повинні прагнути бути беззастережно прийнято. При непрямому і мимовільному уселянні ті ж потреби і змістом приймаються опосередковано, через додаткову інформацію, аналіз аналогічних ситуацій та інших. Ефективним способом впливу особистості формування позитивного соціально-психологічного клімату у колективі є приклад. Це то, можливо приклад ставлення до своїй роботі, до колег, до колективному думці, перед самим собою.